The Life and Suffering of XMPP user

…

systemctl stop docker-compose@xmpp

«Enter» на клавіатурі віддає випромінюванням останні крихти тепла від дотику. Порожнє, байдуже запрошення консолі. В ізольованому від Мережі холодному сховищі — 600Мб логів чистого тексту: 14 років спілкування, радість та втрати, творчість та розмови.

…чому все скінчилось саме так?

Світанок

За вікном — спекотний 2008 рік.

В руках тьмяно поблискує червоним крихітний 128×160 екранчик смартфону мобільного телефону. Невелике віконце у світ Мережі, OperaMiniMod і… BombusMod, великий і могутній. Моє долучення до мережевої культури початку десятиліття нерозривно пов’язане з цим протоколом.

Озираючись назад, я бачу, що саме jabber на той час дав мені справжню, чисту свободу спілкування. Так, звісно, була ICQ, форуми, древні IRC-сервери «для технарів», але от XMPP…

Конференції на будь-який смак. Від невеликих, закритих (і, мушу визнати, вкрай затишних) кімнат до публічних площ зі щоденними драмами та фрік-шоу. Камерні зібрання. Сумісна творчість. Інтерактивні текстові новели. Обговорення розробки. Настільні ігри та текстові RPG, що досі тепло відгукуються в серці.

Jabber був по-справжньому відкритою екосистемою.

Спираючись лише на жменьку абияк реалізованих XEP’ів і мізерний текстовий протокол, він примудрився закласти фундамент федерації, що розширили простір спілкування далеко за межі сузір’я jabber-серверів.

Хочеш в ICQ? Будь ласка. Стабільні шлюзи в «аську» були на кожному другому поважному сервері. Хочеш поспілкуватися із заокеанськими приятелями? Будь ласка. Шлюзи в AIM, AOL, MSN — куди завгодно. Хочеш файлосховище «на п’ять хвилиночок» для свіжоскачаної із SEClub гри? І таке було. Хочеш свіжих новин? На будь-який смак, від сповіщень PubSub і RSS до спеціалізованих сервісів із надсилання свіжих лулзів з упячки/цитат з башу/прогнозу погоди на Марсі. Хочеш соцмереж, але щоб не як твіттер? Жуйка чекає на тебе.

І для всього цього щастя вистачало лише одного додатку.

Полудень

Час для особистого сервера настав лиш за декілька років, і у федерацію XMPP-серверів я прийшов в пізній полудень популярності протоколу. Задовго до пошти, задовго до навіть особистого блогу, не кажучи про хмару, першим софтом на сервері став саме Prosody.

У світі, що все приходив до тями після одкровень Сноудена, він став для мене острівцем безпечного спілкування. Перші особисті ключі PGP, перша мережа довіри. Ростер не поміщався на кількох екранах, а прочитати всі конференції заледве вистачало часу.

Десь тоді невиразне відчуття, що XMPP — і як протокол, і як екосистема — перебуває на піку своїх можливостей, набуло для мене різких обрисів. Мережа почала фрагментуватися, централізуватися і розповзатися по закритих, огороджених «walled gardens». Колись квітучі форуми припали пилом на полицях веб-архіву. Смартфони з примх багатих бізнесменів стали предметом нагальної потреби, як і широкосмуговий зв’язок.

Сам світ змінився.

Набагато простіше було написати знайомому в соціальній мережі (а заразом і прикріпити стікер), ніж відкривати для того окремий додаток. Дзвінки і файлообмін монополізував Skype, який до своєї кончини в корпоративних тентаклях давав користувачам такий рівень комфорту, на тлі якого всякі Jingle/Mumble навіть згадувати було соромно.

Для задоволення нових потреб у самовираженні серед продуктів розвинулася жорстока конкуренція, нестримний запит користувачів на зручність, немислиму раніше через технічну убогість, виконувався чи щодня. Нехай і жахливою ціною експлуатації персональних даних, нехай і десятком несумісних способів, та для вирішення проблем людей щодень виникали нові інструменти. Jabber же залишався незмінним та непохитним.

Так, окремо кожного фактора не вистачило б, щоби вбити всю федерацію, та їхня сукупність, zeitgeist Нової Мережі тисячею порізів знекровила анархічну, молодіжну й хуліганисту екосистему.

У новому, швидкому, безпощадному світі для Jabber не стало місця під сонцем.

Згасання

Першими з мого ростера пішли прості знайомі. Звичайні користувачі Мережі, не технарі, і тим більше жодного разу не гики. Художниці, письменники, крафтери, геймери, мандрівники — нормальні, в цілому, люди, жодної потреби яких Jabber не закривав.

Всі ті зручності, сьогоденний джентельменський набір для будь-якої соціальної мережі або месенджера — оформлення тексту, кімнати, контакти, нормальний клієнт, пересилання котиків, ефективність на мобільних пристроях, шифрування за замовчуванням - усе це досягалося не завдяки, а всупереч. Всупереч закостенілому протоколу, всупереч втраченому часу на розвиток, всупереч убогості текстового інтерфейсу, всупереч modus operandi «Це не треба!» місцевих аборигенів, у всьому їх спектрі червоноокості, від просто лінуксоїдів до справжніх фріків.

Потім пішли й більш підковані користувачі: хтось обжився в публічних просторах для розробки коду, хтось - у Діскорді, інші взагалі повернулись у старий-добрий IRC/пошту.

З колись квітучої федерації Jabber перетворився на вицвілу тінь колишнього себе. Ростер з кожним місяцем втрачав кольори. Спілкування там якщо й жевріло, то лише у окремих, закритих від зовнішньої Мережі кімнатах між близькими друзями, не три й не п’ять років знайомих між собою. Старі мікроблоги на XMPP намагалися триматися на плаву, як молодиться підстаркувата дама, та користі від того було небагато.

Я адаптувався. Уже зі своїм сервером я поклав чимало праці для збереження старих зв’язків «в одному місці» заради самої ідеї федерації, навіть жертвуючи особистим комфортом. Зізнаюся, стільки різномастих і різношерстих транспортів я не тримав ще ніколи. Але люди так само йшли, і хіба можна їх у цьому звинувачувати?

А потім сталося чудо. Поганеньке таке чудо, як із паршивих другосортних трилерів - коли начебто мертвий лиходій раптово піднімається і починає гамселити головного героя. Скандал із Cambridge Analytica в очах вже не «гиків», але звичайних користувачів похитнув і так крихкий фундамент довіри до соцмереж. Виявилося, що приватність (що б це не означало) - усе ще не порожнє слово, й на короткий час Jabber отримав невеликий приплив нових користувачів.

На жаль, це було стрибком дохлої кішки. Навіть на своєму полі Jabber начисто програв іншим рішенням, нездатний представити хоч якось пристойний продукт. Звісно, був прикручений збоку двома різними (і несумісними між собою) XEP’ами старий PGP, був OTR, що працює через раз, й вічна амнезія OMEMO щодо ключів шифрування… Ергономіка такої машини Голдберга недалеко пішла від пересилання вручну base64-закодованих і зашифрованих повідомлень по сирим TCP-сокетом.

І люди забули про Jabber.

Забуття

Я тримав сервер дуже довго. Швидше, більше за звичкою, як данина ностальгії за старими добрими часами.

Звичайно, були спроби виправити ситуацію якщо не для інших, то хоча б для себе і невеликого, камерного кола близьких у ростері. І, на мій похмурий подив, замість спільноти розробників я натрапив на випалену пустелю.

Летаргічний комітет XMPP, збіговисько старих старців, які прокидались раз на рік для оновлення статус чергового сирого стандарту із «Experimental» на «Obsolete». Занедбані репозиторії неробочих мостів. Застиглі в розвитку клієнти мессенджерів, жоден з яких я, зізнаюсь щиро, так і не міг порадити близьким.

Так, до 2022 року, шляхом ретельного налаштування я отримав відносно функціональний і відносно стабільний стек сервера повідомлень, із рядом проблем, та все ж придатним для щоденного користування.

Диво для 11 року, дурість - для 22.

До осені в моєму ростері зосталось лише двоє: дружина і старий приятель. Людей, для яких я хотів це все робити, в моїй мережі більше не залишилося.

FIN.

Епітафія: О дивний тьмяний світ

Софт пишеться для людей. Для задоволення потреби людей, так чи інакше. Так сталось, що саме Jabber дав змогу знайти мені приятелів… та й не тільки. Спілкування там принесло мені як багато гіркоти, так і незліченні світлі дні, спогади про які гріють мене досі. Він виконав своє завдання. Пора дати місце чомусь новому.

Ілюзій в мене немає. Мастодонтів Федіверса й Matrix в майбутньому спіткає та ж доля, що й динозавра-XMPP; але, якщо XMPP не вижив у новому, жорсткому, динамічному світі mobile-first спілкування через переважно технічні та організаційні недоліки, то причини прийдешнього занепаду Федіверса будуть соціальними та політичними насамперед.

Втім, це проблема далекого майбутнього, а поки що - ми все ще онлайн. І це добре.

systemctl start docker-compose@matrix